Поліпшення стійкості автомобілів категорії М1 у неусталених режимах руху

Abstract

У дисертаційній роботі вирішена науково-практична задача поліпшення стійкості автомобілів категорії М1 у неусталених режимах руху шляхом урахування параметрів шин та автомобіля в цілому, за яких забезпечуються можливість їх експлуатації без погіршення безпеки руху. Розроблено математичну модель автомобіля з урахуванням взаємовпливу поздовжніх і поперечних сил у плямі контакту коліс з опорною поверхнею. Отримано нову математичну форму взаємодії колеса з опорною поверхнею за моделлю Fiala, яка має неперервну похідну по куту відведення. Це спрощує задачу аналізу стійкості многовиду стаціонарних станів автомобіля і дозволяє побудувати біфуркаційну множину, використовуючи графоаналітичний метод. На основі аналізу коефіцієнтів опору відведення встановлено більшу відповідність значень нелінійної моделі при визначенні траєкторії центру мас автомобіля за кутів відведення близько 8º для коліс передньої осі, та 4º - для коліс задньої осі. Для великих радіусів повороту і незначних швидкостей руху можливо використання лінійної теорії відведення. При цьому доведено, що існує початкова область параметрів стаціонарного руху, в якій лінійна модель співпадає з нелінійною (Δмах RD = 0,27%), при значеннях бічних прискорень ау ≤ 3,0 м/с2. Експериментальні дослідження автомобіля категорії М1 підтвердили адекватність розробленої математичної моделі.