Методологія прогнозування та державного регулювання еколого-економічних протиріч розвитку національної економіки

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – ДВНЗ “Донецький національний технічний університет”, Донецьк, 2014. Дисертацію присвячено вирішенню актуальної проблеми розроблення та наукового обґрунтування теоретико-методологічних засад і науково-методичних підходів до здійснення прогностичної оцінки та формування механізму державного регулювання еколого-економічних протиріч розвитку національної економіки. Запропоновано визначення дефініцій “еколого-економічне протиріччя розвитку національної економіки”, “еколого-економічний конфлікт”, “ризик еколого- економічного конфлікту” та інших. Сформовано концепцію прогнозування та державного регулювання еколого- економічних протиріч розвитку національної економіки, в якій обґрунтовано здійснення варіантного прогнозу величини відтворюваного природно-ресурсного потенціалу для встановлення стратегічної мети та передбачення результатів державного втручання у процеси природокористування в адміністративно-територіальному розрізі, що у поєднанні з інструментами саморегуляції та методами прямого вирішення конфліктів дозволяє оптимізувати внутрішньогалузеві еколого-економічні інтереси суб’єктів національного господарства. Обґрунтовано ситуаційно-динамічний підхід до регулювання еколого-економічних відносин між підприємствами та державними органами влади в умовах еколого-економічних конфліктів із застосуванням методів економіко-математичного моделювання, що дозволяє проводити аналіз еколого-економічних зв’язків і забезпечувати рівновагу інтересів як підприємств – забруднювачів і користувачів природних ресурсів, так і територіальних органів екологічного управління. Розроблено науково-методичні засади формування механізму державного регулювання еколого-економічної діяльності підприємств на основі підходу оптимального розподілу ресурсів у поєднанні з механізмом саморегулювання в умовах обмеженої екологічно релевантної інформації, що дозволяє здійснювати мотиваційно-управлінський вплив на учасників еколого-економічних конфліктів. Запропоновано комплексний підхід щодо адаптації інструментарію державного регулювання до розв’язання протиріч сталого розвитку національної економіки, який інтегрує адміністративно-правові, економічні та спрямовані безпосередньо на розв’язання конфліктів інструменти як компромісного, так і примусового регулювання, що дозволяє оптимізувати прийняття управлінських рішень в еколого-економічних конфліктних ситуаціях.