Мехатронный подход при анализе движущихся горных комплексов

Abstract

Особливістю сучасних гірничих машин є наявність синергетично пов'язаних механічних, силових, електронних та інформаційних компонент, що вказує на мехатронність цих об'єктів. Практичні завдання конструювання, дослідження мехатронних систем, оптимізації їх складу в області вугільного машинобудування розглянуті недостатньо і потребують подальшого вивчення. До основних особливостей комплексів відносяться: зростання енергооснащеності при відносному зменшенні габаритів, що визначається зниженням потужності відпрацьовуваних вугільних пластів; випадковий характер навантажень, що змінюються в широкому діапазоні в основних підсистемах машин; рухливість, нестаціонарність положення машин комплексу, просторова неоднозначність їхнього взаємного розташування; обмежена потужність шахтних мереж електропостачання і віддаленість струмоприймачів призводить до значних втрат обертаючих моментів привода; іскробезпечне виконання систем управління, що створює значні труднощі в забезпеченні необхідної швидкості передачі інформації; ергономічні проблеми, пов'язані з обмеженими психофізіологічними можливостями людини-оператора при роботі в тонких пластах, що вимагає застосування, так званих малолюдних технологій на основі інтелектуалізації машин. Визначено види зв'язків між компонентами і запропонована на цій базі функціонально-структурна схема комплексу як мехатронної системи. І далі - розробка моделей кожної з компонент і формування моделі мехатронного агрегату в цілому (з-за обмеженого обсягу в статті не наводиться). Після досліджень моделей виконується конструкторська розробка окремих компонентів і комплексу в цілому.