УДК 394.5

Н.В. Крохмаль (канд. філос. наук, доц.)

Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова

nkrohmal@mail.ru

Штучна мова в контексті дослідження соціального метаболізму

 

Стаття присвячена аналізу штучних мов як форм знакових систем, що виступають засобами обміну у процесі соціального метаболізму. Соціальний метаболізм при цьому розглядається як міжсистемний обмін, представлений у соціальній системі трьома основними потоками: обмін природними багатствами, територіями, сферами життєвого простору, людськими ресурсами (ресурсна сфера); обмін товарами, капіталом (економічна сфера); обмін ідеями, інформацією, цінностями (інформаційно-культурна сфера).

Ключові слова: штучна мова, знакова система, знак, символ, соціальний метаболізм, обмін, інформаційний обмін.

 

Науково-технічна революція у другій половині ХХ століття спричинила бурхливий та швидкий розвиток засобів передачі інформації, що у свою чергу привело до формування нових знакових систем, зокрема нових штучних мов. Якщо до середини минулого століття у суспільстві переважали природні мовні знакові системи, то, починаючи з кінця ХХ століття формуються, оновлюються та вдосконалюються штучні мови, зокрема мова науки. Прикметним у мові науки стає запозичення термінології одних наук в інші. Приклади цього можна згадати протягом всього існування наукового знання, але наприкінці ХХ – початку ХХІ століть такі запозичення стають поширеними, особливо у напрямі «точні (технічні) науки – гуманітарні (суспільні) науки)». Одним з найяскравіших прикладів є синергетична парадигма, яка останніми десятиліттями укорінилася у суспільних науках та філософії.

Іншим прикладом є широке запозичення термінології біологічної науки по відношенню до соціальних систем і людської спільноти. Зокрема термін «обмін», який використовується у сучасній науці дуже активно (згадати хоча б теорії обміну, комунікативні теорії, символічний інтеракціонізм тощо), доповнюється поняттям «метаболізму», що пішов з медицини, де він розглядається як сукупність всіх змін і перетворень речовин і енергії в організмі [8]. В останні десять-п'ятнадцять років цей термін «перекочував» у синергетичну парадигму і поширився у суспільних науках як «соціальний метаболізм», що позначає обмін матеріальними і духовними цінностями між спільнотами людей [7].

Дослідження мови, що є знаковою системою, нараховує сьогодні велику кількість робіт як у галузі мовознавства, так і в сучасних комунікативних, психолінгвістичних і семіотичних теоріях. Окремо в цих дослідженнях можна виділити шар робіт, присвячених аналізу штучних мов. Серед них слід згадати, наприклад, «творців» штучних мов (Р. Декарта і Г.В. Лейбніца, І.М. Шлейхера, Л. Заменгофа та ін.); вивчення міжнародних штучних мов (есперанто та ін.); спроби створення класифікацій знакових систем, що включають також і штучні мови (наприклад, С.Б. Гринев, А.В. Кравченко, Е.С. Кубрякова, А.Т. Хроленко, В.Д. Бондалетов та ін.).

Сьогодні одним із найпоширеніших напрямів на Заході є філософія мови, яка досліджує мову як ключ до розуміння мислення і знання (роботи Я. Хинтікки, Дж. Серла, Д. Даннета та ін.), а також комунікативна парадигма (К.-О. Апель, Ю. Габермас, Д. Бьолер, В. Кульман, П. Ульріх, М. Рідель та ін.).

В українській філософській думці також з’являються роботи, присвячені дослідженню філософії мови (згадати хоча б підручник Ф.С. Бацевича «Філософія мови. Історія лінгвофілософських учень» (2011), або ж монографію Н.І. Ашиток «Мовна картина світу в філософсько-освітньому аспекті» (2011) та ін.

Мова як засіб комунікації стає предметом дослідження у комунікативних теоріях (наприклад, символічний інтеракціонізм, теорії С. Лема, А.В. Соколова, В.П. Конецької, Р.І. Павільоніса, Л.В. Петрова та ін.).

Поряд з цим мову як засіб комунікації аналізують у контексті теорій обміну: міжкультурного (наприклад, дослідження О.В. Дводненко «Соціальна комунікація в контексті міжкультурного обміну» (2004)), інформаційного обміну (наприклад, дисертація Ф.І. Розанова «Соціальна взаємодія як інформаційний обмін» (2010)), інформаційного метаболізму (психологічні теорії соціоніки, психолінгвістика тощо).

Обміном, на думку більшості вчених, є і соціальний метаболізм, який аналізують як міжсистемний обмін у ресурсній, економічній, інформаційно-культурній сферах (В.В. Василькова) і визначають як інформаційний обмін, не вивчаючи, або ж ігноруючи речовинно-енергетичний обмін, що лежить в основі метаболізму в біології.

Як показує побіжний огляд стану наукової розробленості проблеми аналіз штучних мов і соціального метаболізму здійснюється у розрізі теорії комунікації, теорії обміну та символічного інтеракціонізму.

Якщо ж розглядати соціальний метаболізм з мовної позиції, то цей термін можна, на наш погляд, віднести до штучних мов, а саме до інформаційних, тобто до мов, що використовуються в різних системах обробки інформації. Але прийшовши з мови до соціальних наук і філософії соціальний метаболізм перетворив штучну мову на свій засіб обміну.

Не дивлячись на велику кількість досліджень із зазначеної теми, залишається питання взаємозв’язку і взаємовпливу штучних мов і соціального метаболізму один на одного.

Саме визначення взаємодії і взаємозалежності цих понять є ключовою проблемою даного дослідження.

Оскільки штучні мови більше презентовані у різних науках і теоріях, то звернемося до узагальнення існуючих сьогодні класифікацій та основи їх формування.

Штучна мова (есперанто, математична і хімічна символіка та інш.) відносяться до документованої частини матеріалізованої пам’яті [11]. Фактично штучні мови – це формалізовані мови, тобто системи знаків і символів, які створюються в процесі людської діяльності з певною метою: скорочення і уніфікація записів, текстів, здійснення математичних та логічних операцій із знаками, уникнення багатозначності (полісемії) природної мови.

На думку А.В. Соколова функція основи штучних мов проявляється в тому, що всі штучні мови – від хімічних і математичних номенклатур до мов комп’ютерного програмування і мов міжнародного спілкування типу есперанто – вводяться в обіг за допомогою природних мов і перекладаються на них [11].

Класифікувати штучні мови можливо за різними ознаками. Найчастіше розрізняють:

-               мови програмування і комп’ютерні мови – мови для автоматичної обробки інформації за допомогою ЕОМ;

-               інформаційні мови – мови, використовувані в різних системах обробки інформації;

-               формалізовані мови науки – мови, призначені для символічного запису фактів і теорій математики, логіки, хімії та інших наук;

-               мови неіснуючих народів, створені в белетристичних або розважальних цілях. Найбільш відомі: ельфійська мова, придуманий Дж. Толкієном, і клінгонску мову з фантастичного серіалу «Star Trek»;

-               міжнародні допоміжні мови – мови, створювані з елементів природних мов і пропоновані як допоміжний засіб міжнаціонального спілкування.

Наведемо ще декілька класифікацій штучних мов.

Річард Харрісон проводить наступну класифікацію [1].

1.              Штучні мови апостеріорного типу (інтерлінгва, окціденталь, Lingwa de Planeta та ін.):

- модифікована природна мова;

- модифікована штучна мова;

- система взаємодіючих штучних мов;

- мова, комбінована з близьких за походженням природних мов;

- мова, комбінована з гетерогенних природних мов.

2.              Штучні мови апріорного типу (іфкуіль, ро (мова), сольресоль, богомол, ченглі, логлан і ложбан, ельюнді):

1)              передбачають процес мовленнєвої діяльності:

-               філософсько-категоріальні;

-               логічні.

2)              не передбачають процесу мовної діяльності:

-               пазіграфи (мови символів);

-               мови чисел або нот;

-               пазімології (мови жестів).

М. Розенфельдер [1] ділить мови, користуючись критеріями структури (structure) та призначення (purpose):

За структурою:

-               європейського типу;

-               неєвропейського типу.

За призначенням:

-               логічні;

-               допоміжні;

-               експериментальні.

Крім власних класифікацій штучні мови є типом (видом, формою) знакових систем, які також не мають одностайної класифікації [Див.: 4; 5; 6; 12].

Знакові системи поділяються на мовні та немовні. Мовні знакові системи поділяються на природні (мова, міміка, пантоміма) та штучні (наприклад, математика, інформатика).

Немовні знакові системи, у свою чергу поділяються на кілька видів. Перший вид – знаки-ознаки – найпростіші і первинні по відношенню до знаків культури. До них належать примітки, мітки, відмітини (наприклад, природні прикмети). Ці знаки складають зміст досвіду людини в житті.

Другий вид – знаки-копії (іконічні знаки) є результатом зображувальної діяльності людини і відтворюють форму, колір, пропорції і тощо. Це – графічні і живописні зображення, скульптура, фотографії, схеми, географічні та астрономічні карти тощо. Окрему групу в цьому виді знакових систем складають ляльки, що спочатку використовувалися для обрядів.

Третій вид немовних знакових систем складають автономні знаки – специфічна форма існування індивідуальних знаків, яка створюється окремою людиною (або групою людей) згідно психологічним законам творчої діяльності. Їх створюють люди, вільні від стереотипів, соціальних очікувань. Прикладом можуть слугувати нові форми мистецтва.

Найчисельнішу групу складають знаки-символи, що стверджують і позначають відношення груп, верств суспільства, народів. Вони поділяються на кілька груп: знаки-знаки – наприклад, ордени, медалі; знаки-відмінності – значки, погони, нашивки, девізи, емблеми тощо; умовні знаки – наприклад, математичні, астрономічні, нотні, ієрогліфи, фабричні, фірмові, знаки якості; виключні знаки – предмети природи і рукотворні, які в контексті певної культури відтворюють світогляд людей, що належать до соціального простору цієї культури. Такі знаки з’явилися в родовій культурі – тотеми, амулети, обереги. До цього виду належать і маски, що виділяються в окрему групу. Ще однією окремою групою у цьому виді є знаки жанрів фамільярно-площадної мови – клятва, блаж, мат, сміх, жести, татуювання, що в кожну епоху відображають дозволи і заборони, притаманні певній культурі.

Останній вид немовних знакових систем складають знаки-еталони, які можна віднести і до знаків-копій і до знаків-символів. Ці знаки мають два значення: 1) зразкова міра, зразковий вимірювальний пристрій, що слугує для відтворення, зберігання і передачі одиниць яких-небудь величин з найбільшою точністю (еталон кілограму, еталон літру); 2) мірило, стандарт, зразок для порівняння. Особливе місце займають сенсорні еталони – наочні уявлення про основні зразки зовнішніх якостей предметів [10, с.136-137].

Фактично через мовні та немовні знакові системи людина формує зв’язки з іншими людьми і створює відповідну систему соціальної комунікації. А.В. Соколов [11] в основу соціальної комунікації покладає комунікаційний знак як соціально визнану єдність значення й імені, тобто, змісту і вираження.

Саме за допомогою комунікативних знаків і здійснюється, на наш погляд, обмін у соціальних системах. Продовжуючи думку А.В. Соколова, про те, що знак – це кодове вираження, що володіє тільки поверхневим смислом (значенням), а текст – це окремий знак або (як правило) впорядкована множинність знаків, об’єднаних єдністю задуму комуніканта в силу чого вони володіють глибинним смислом (символи тому і вважаються текстами, що вони володіють глибинними, інколи містичними смислами) можемо констатувати, що в основі і знаку, і тексту (символу) лежить інформація. З огляду на це: знак – предмет (явище, дія), що виступає в якості носія інформації про інші предмети і використовується для її отримання, зберігання, опрацювання та передачі [3]. Фактично відбувається інформаційний обмін на основі взаємодії, тобто процесу обміну, що відбувається між матеріальними об'єктами і виражається в передачі від одного об'єкту до іншого деякої фізичної суті – носія взаємодії [9, с.42].

У суспільстві діє соціальний обмін як фундаментальний механізм соціальної взаємодії, що є взаємним обміном акторами соціально значимими цінностями у рамках конвенціальної нормативно-ціннісної системи з метою задоволення особистих потреб [9, с.52].

Виходячи з цих міркувань, не можемо не згадати і про інформаційний метаболізм, який сьогодні активно досліджується соціальною психологією, психолінгвістикою, соціонікою. Наприклад, А. Аугустінавічюте [2] виділяє 16 типів особистості, які вона називає типами інформаційного метаболізму в залежності від відмінностей у типі особистості, що є ніщо інше як відмінності в обміні інформаційного сигналу з оточенням.

Отже, можна зробити висновок, що у сучасній соціальній науці, соціальній психології та філософії широкого поширення набуває термінологія, пов’язана з поняттям інформації – інформаційний обмін, інформаційна взаємодія, інформаційний метаболізм тощо. Хоч психологи і не забувають про те, що в окремій людині концентрується крім інформаційних ще й речовинні та енергетичні обмінні процеси, але вони сьогодні відходять на другий план, що пояснюється, на наш погляд, швидкими процесами глобалізації та бурхливим розвитком комп’ютерних та телекомунікаційних технологій.

Усі обмінні процеси, що відбуваються в людині і в соціальних спільнотах, групах, системах, які утворюють окремі люди, можна назвати соціальним метаболізмом, який може включати в себе всі види метаболізмів, притаманних соціальним системам.

Отже, соціальний метаболізм – це міжсистемний обмін, представлений у соціальній системі трьома основними потоками: обмін природними багатствами, територіями, сферами життєвого простору, людськими ресурсами (ресурсна сфера); обмін товарами, капіталом (економічна сфера); обмін ідеями, інформацією, цінностями (інформаційно-культурна сфера).

Досліджуючи місце штучних мов у процесах соціального метаболізму можна побачити, що в кожному з трьох названих потоків значне місце посідають штучні мови, що сприяють автоматичній обробці інформації за допомогою ЕОМ, або ж призначені для символічного запису фактів і теорій математики, логіки, хімії та інших наук. З розвитком Інтернету та поширенням соціальних мереж спілкування віртуалізується і в процесі соціального метаболізму, а саме а інформаційно-культурній сфері з’являються мови неіснуючих народів, створені в белетристичних або розважальних цілях.

Поєднанням процесів соціального метаболізму є міжнародні допоміжні мови – мови, створювані з елементів природних мов і пропоновані як допоміжний засіб міжнаціонального спілкування, що охоплюють процеси як в ресурсній, так і в інформаційно-культурній сфері.

Підводячи підсумки, хочемо наголосити, що, на наш погляд, штучні мови є формами прояву речовинно-енергетичних та інформаційних зв’язків у соціальному метаболізмі, що виражається у соціальній взаємодії через інформаційний обмін, інформаційний метаболізм тощо. Штучні мови стають засобами соціального метаболізму і через систему комунікацій набувають поширення, розвитку, оновлення, появи нових форм. Але з іншого боку, штучні мови самі «провокують» активізацію обмінних процесів у соціальних системах, що приводить до перенесення в процесі соціального метаболізму термінології однієї науки в іншу, що створює певний дисонанс у науці до того часу, поки новий термін не стане «повноправним» у новій науці.

Подальші дослідження у цьому напрямі можуть сприяти аналізу механізмів обміну штучними мовами у соціальному метаболізмі.

 

Список літератури

1.             Арда. К истории развития модельной лингвистики [Электронный ресурс] / Арда // Стратег.Ру. Сетевое издание о стратегии. – Режим доступа: http://stra.teg.ru/library/strategics/7/8

2.             Аугустінавічюте А. Дуальная природа человека [Электронный ресурс] / А. Аугустінавічюте. – Режим доступа: http://www.lyubi.ru/socion1.php

3.             Види знаків та символів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.allians-yug.com.ua/Vidi-znakiv-ta-simvoliv.html

4.             Гринев С.Б. Семиотика: проблемы и перспективы / С.Б. Гринев // Вестник МПУ. Серия «Лингвистика». – 1998. – № 2. – С. 10-16.

5.             Кравченко А.В. Классификация знаков и проблема взаимосвязи языка и знания / А.В. Кравченко // Вопросы языкознания. – 1999. – № 6. – С. 3-12.

6.             Кубрякова Е.С. Возвращаясь к определению знака / Е.С. Кубрякова // Вопросы языкознания. – 1993. – № 4. – С. 18-27.

7.             Метаболизм: толковый словарь обществоведческих терминов [Електронний ресурс] / Н.Е. Яценко. – СПб.: Лань, 1999. – 528 с. – Режим доступу: http: //www. slovarnik.ru/html_tsot/m/metabolizm.html

8.             Обмен веществ: толковый словарь обществоведческих терминов [Електронний ресурс] / Н.Е. Яценко. – СПб.: Лань, 1999. – 528 с. – Режим доступу: http: //www. slovarnik.ru/html_tsot/o/obmen-ve1estv.html

9.             Розанов Ф.И. Социальное взаимодействие как информационный обмен: дисс. … канд. филос. наук: 09.00.11 / Розанов Филипп Иванович. – Новосибирск, 2010. – 143 с.

10.         Саморегуляція соціального організму країни: монографія / за наук. ред. В.П. Беха; В.П. Бех (голова), Н.В. Крохмаль, Г.О. Нестеренко;  Міністерство освіти і науки; Національний педагогічний ун-т імені М.П. Драгоманова. – К. : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2010. – 652 с.

11.         Соколов А.В. Общая теория социальной коммуникации: учебное пособие / А.В. Соколов. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2002. – 461 с.

12.         Хроленко А.Т. Теория языка: учебное пособие / А.Т. Хроленко, В.Д. Бондалетов; под ред. В.Д. Бондалетова. – М.: Изд.-во Флинта, изд.-во Наука, 2004. – С. 173-180.

 

Надійшла до редакції: 06.04.2012

 

Н.В. Крохмаль (Национальный педагогический университет им. М.П. Драгоманова)

ИСКУССТВЕННЫЙ язык в контексте исследования социального метаболизма

Статья посвящена анализу искусственных языков как форм знаковых систем, выступающих в качестве средств обмена в процессе социального метаболизма. Социальный метаболизм при этом рассматривается как межсистемный обмен, представленный в социальной системе тремя основными потоками: обмен естественными богатствами, территориями, сферами жизненного пространства, человеческими ресурсами (ресурсная сфера); обмен товарами, капиталом (экономическая сфера); обмен идеями, информацией, ценностями (информационно-культурная сфера).

Ключевые слова: искусственный язык, знаковая система, знак, символ, социальный метаболизм, обмен, информационный обмен.

N.W. Krokhmal (National Pedagogical University name after М.P. Drahomanov)

ARTIFICIAL LANGUAGE IN THE CONTEXT OF THE SOCIAL METABOLISM  RESEARCH

The article is devoted to the analysis of artificial languages as the forms of semiotic sign system that are the means of exchange in the process of social metabolism. Social metabolism is considered as the intersystem exchange which is represented in social system by 3 basic streams: the exchange of natural resources, territories, areas of living space, human resources (resource area), exchange of goods, capital (economic sphere), exchange of ideas, information, values (informational and cultural sphere).

Keywords: artificial language, semiotic system, sign, symbol, social metabolism, exchange, informational exchange.