О.Є. Ковнєров (канд. філос. наук, доц.)
Слов’янський державний педагогічний університет
aleks.liman@mail.ru
ФІЛОСОФСЬКІ
АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ТА ІНЖЕНЕРНОЇ ОСВІТИ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
Розглядається
раціоналізм та інтуїтивізм як філософська основа сучасного менеджменту і бізнесу,
визначається філософське розуміння свободи в умовах ринкового господарювання, а
також особливості управлінського процесу та інженерної освіти.
раціоналізм, інтуїтивізм, раціональність, інтуїція,
прагматизм, управління, менеджер, фахівець, інженер, еліта
Раціональне
управління – це така система керівництва людьми, коли в його процесі досягається
максимально високий ефект у вирішенні певних завдань в економічній, політичній
та культурологічній сферах. Динаміка управлінського процесу виражається в
здатності управлінця гнучко і ефективно впливати на діяльність людей, сприяти
успіху в досягненні поставленої мети у виробничій сфері, політичній діяльності,
науковій організації, туристичних, спортивних об’єднаннях тощо.
Раціональне, успішне
виконання поставленої мети вимагає від управлінця чіткого окреслення кожного з
членів організації, але, як зазначає японський філософ Сінго Сібата, керівник
повинен скрупульозно визначити для себе кількісну сторону цих обов’язків.
Зауваження дуже суттєве. Ще не так давно, у радянські часи, людину, окрім
безпосередніх обов’язків по роботі, завантажували так званими громадськими
дорученнями і часто цих доручень було стільки, що людина не мала змоги повністю
виконувати ті, за які отримувала плату.
Сінго Сібата вважає,
що, окрім чіткого визначення кількісного боку обов’язків, раціональна
організація праці передбачає і науково обґрунтований кількісний склад
виконавців певних акцій. Так, в наукових організаціях кількість наукових працівників
і рівень освіти, яку вони можуть забезпечити, повинні триматись на оптимальному
рівні. Сінго Сібата наводить приклад спеціальних досліджень Г.М. Доброва,
згідно з якими продуктивність однієї дослідницької організації, яка складалась
із 15 вчених, була більш високою, ніж продуктивність 5 груп, кожна з яких мала
по 3 учених, а також дослідницької організації з 40-50 дослідників. Добров
прийшов також і до такого висновку: оптимальним співвідношенням між науковими
працівниками і допоміжним персоналом у науковому дослідженні є співвідношення
1:1, в соціальних і 1:3.5 у фізичних і технічних науках [1, c.132].
Становлення
менеджменту і цивілізованого бізнесу датується економічною наукою початком ХХ
ст. Це був час, коли всі країни Європи знаходились у стані високорозвинених ринкових
відносин. Менталітет «дикого капіталізму» поступово відходив в історію. Перед
економікою, політикою, культурою життя поставило нові вимоги, виконання яких
потребувало і нових філософських основ – раціоналізму і інтуїтивізму. Проте
вони не були відкриттям ХХ ст. І раціоналізм, і інтуїтивізм зароджувались ще в
глибинах античної філософії, в умовах середньовіччя, Нового часу і, особливо,
впродовж усього ХІХ ст. Проте ці методи пізнання розвивались в руслі наближення
до практичного життя суспільства.
Виняток становив
марксизм в особі його засновників К.Маркса та Ф.Енгельса і їх послідовників
Поля Лафарга, Франца Мерінга, Г.Ф.Плеханова та інших, які вже в перших своїх
працях проголосили змістом філософії революційне перетворення світу на засадах
раціонального бачення його пролетаріатом, теоретиками якого вони були. Але
раціональний характер марксистської філософії був класово обмежений, до того ж
політизація і ідеологізація науки управління була доведена до такого рівня, що
вихід за його межі для західного управління означав світоглядну і методологічну
редукцію його діяльності, а для управлінця країн так званої соціалістичної
співдружності – небезпеку звинувачення в ревізіонізмі «єдино правильного
вчення», а відтак в гонінні і навіть ув’язненні. Тож перейшовши в історично
нові умови ХХ ст., управлінці настійливо шукали філософської парадигми, на
основі якої можна було б формувати управлінські рішення.
Таку парадигму
запропонував німецький соціолог Макс Вебер. Аналізуючи сучасне йому суспільство,
він дійшов висновку, що саме раціональність є тією філософською основою, на
якій успішно може функціонувати ринкове господарство. Ідеальним виразом
раціоналізації суспільства в умовах ринкових відносин, вважав Вебер, є
особливості бюрократичного апарату в організаціях різного типу управління.
Такими особливостями є: а) дотримання членами управлінських груп певної,
визначеної ними поведінки; б) строгий розподіл обов’язків і компетенції
відповідно до спеціалізації; в) ієрархія в управлінському гроні тієї чи іншої
організації; г) професіоналізм; д) можливість отримати посаду відповідно до
рівня компетенції; є) ротація керівних кадрів.
Незаперечною
заслугою Вебера є те, що він раціоналізм як філософську основу управління
пропагував не тільки на прикладах дій державного апарату, як це робили Гегель і
Маркс, але на всіх організаційних рівнях суспільного життя [2, с.534].
Бюрократи, очолюючи
організації, писав Вебер, у всіх своїх діях керуються насамперед засадами
раціональності. На основі цих засад вони постійно шліфують свою управлінську
майстерність. Саме завдяки раціональному підходу до системи управління, вважав
Вебер, в суспільстві створилась група людей, яка постійно вчиться «вмінню
керувати, оволодівати таємницями комунікативного мистецтва» в економічній,
політичній та культурологічній сферах.
Із багатої
теоретичної спадщини Макса Вебера можна зробити висновок, що основними
причинами раціоналізації діяльності структур капіталістичного суспільства в
умовах розвиненої ринкової економіки є:
1)
Раціональний характер розвитку економіки, політики, культури. Макс
Вебер писав: «Врешті-решт творцями капіталізму були раціональне постійне
підприємство, раціональна бухгалтерія, раціональна техніка, раціональне право,
але навіть не тільки вони; ми повинні віднести сюди раціональний образ
мислення, раціоналізацію способу життя, раціональну господарчу етику» [3,
с.37].
2)
Другою причиною раціоналізації сфери управління була капіталістична
система організації праці. «Тільки Захід, - писав німецький філософ і соціолог,
- знає капіталістичні підприємства з постійним капіталом, вільною працею,
раціональною спеціалізацією і поєднанням праці, чисто господарчим регулюванням
поділу діяльності на основі капіталістичного господарства» [3, с.39].
3)
Третьою важливою причиною раціоналізації управління системи розвинених
ринкових відносин була демократизація суспільства в усіх його сферах. Західний
світ дуже швидко зробив висновки, які феномени спричинили Жовтневий переворот у
Росії. Тим паче, що спроби подібного перевороту були зроблені в Угорщині і
Німеччині. Ще йшла Перша світова війна, але навіть в таких екстремальних умовах
в Європі і Сполучених Штатах Америки бурхливо розвиваються демократичні
інститути, що благотворно вплинуло на розвиток нових напрямів (які виходили
з-поза чисто промислового виробництва) в менеджменті і бізнесі.
4)
І, нарешті, саме на грунті філософського розуміння раціональності сфер
життя суспільства змогли отримати теоретичне обґрунтування різного роду
управлінські інститути. Бюрократизація суспільства вперше в теорії філософської
думки отримала свою апологію в працях іспанського філософа Ортеги-і-Гассета,
В.Парето і згадуваного нами М. Вебера.
Звичайно, світ
менеджера і бізнесмена 20-30-х років ХХ ст. змінився порівняно з кінцем ХХ ст.,
але філософія раціональності продовжує бути світоглядною і теоретичною (методологічною)
основою для науково-практичних рішень управлінців сьогодення. Свідченням цього
є багаточисельна література з менеджменту і бізнесу як США, так і європейських
країн, включаючи і праці наших українських учених, заангажованих в цій галузі.
В сучасній науці з
менеджменту і бізнесу наводиться безліч прикладів, коли рішення, здійснені на
основі інтуїції, приводили до успіху. Вперше роль інтуїції в прийнятті правильних
рішень обґрунтував французький мислитель Анрі Бергсон. Він порівнював інтуїцію
зі згаслим світильником, «який оживає час від часу на декілька миттєвостей, але
оживає там, де входить в гру живий інтерес. Вона, інтуїція, кидає світло на
нашу індивідуальність, на нашу свободу, на місце, яке ми займаємо в природі, на
наше походження, а може, навіть і на наше призначення. Це світло мерехтливе і
слабеньке, але його цілком достатньо для того, щоб пробити морок ночі, в якій
нас залишив розум» [4, с.290].
І в дослідженнях
діяльності менеджерів вищої ланки 80% опитаних керівників заявили, що вони
виявили в собі наявність конкретної серйозної проблеми лише завдяки «неформальному
об’єму інформації і інтуїції».
Деякі американські
менеджери взагалі заявляють, що їхні рішення майже завжди мали інтуїтивну природу,
а ті рішення, які були прийняті всупереч інтуїції, - призвели до невдач [5,
с.200].
Як вважав радянський
філософ Т.І.Ойзерман, інтуїтивні твердження філософів залежно від історичних
умов, рівня розвитку науки і культури проявлялись по-різному: то як містичне,
імперативно проголошене «осяяння», то як прийняття за вихідний пункт
розміркувань «самоочевидних» положень і т.д. [6, с.89].
Згідно з Бергсоном,
інтуїтивне мислення лежить в основі прийняття людиною особливо важливих рішень.
Кожен, стверджував він, відчув її творчий вплив, а саме: а) на шляху пошуків
неординарних вирішень проблем; б) у часи катастроф та інших лих, коли людина змушена
знаходити миттєвий вихід з ситуації; в) в інтуїтивному передбаченні подій,
фактів, результатів і т.д.
Як вважає польський
психолог і філософ Едвард Ненцка, апріоричний характер прийняття рішень
«створює враження, що вони мовби не спираються ні на які факти, аргументи чи
якісь попередні дії. Повторимо: це тільки створене враження, яке має виключно
суб’єктивний характер. Людина або щось знає, або щось «чує» - і сама не в змозі
того витлумачити чи обґрунтувати. Їй здається, що інтуїтивні судження є
несподіваним просвітленням нізвідки, які ні на що не спираються».
Людина впевнена, що
її дії правильні, але не знає чому. Звичайно, це не означає, «що інтуїція є
помилковою – очевидність теж має чисто суб’єктивні виміри» [7, с.100].
Інтуїція, зазначає
польський учений, як і апріоризм, є результатом несподіваності появи знання,
але ця несподіваність мала історію в житті людини. Просто та чи інша подія
торкнулась її серця і пройшла зовні для неї непомітно, але вона закарбувалась в
підкірці, щоб певного часу стати фундаментом єдино правильного рішення
менеджера, бізнесмена.
Правда, коли
управлінець інтуїтивно відчуває необхідність прийняття певного рішення і, ще не
здійснивши його, логічно вибудовує шляхи реалізації, одночасно надаючи їм емоційного
забарвлення – рішення може набрати помилкового характеру. Емоції, стверджує
Е.Ненцка, часто перешкоджають об’єктивній оцінці подій. Вони інгібують
реалізацію дій, рішень тощо. Менеджер, бізнесмен, які спираються на «чисто»
раціональний або «чисто» інтуїтивний способи, як правило, допускають
прорахунки, помилки в своїх діях, але причина їх різна. Рішення, сформовані на
«чисто» раціональній основі іноді не досягають мети через нерівномірне
обґрунтування всіх ланок виконавчого процесу, прорахунки на певних його етапах.
«Чисто» інтуїтивне рішення, як вже зазначалось, «обтяжене» емоційними впливами,
теж може мати хибну реалізацію [7, с.101].
Раціональна
діяльність менеджера і бізнесмена характеризується не стільки доцільністю,
скільки цілеспрямованістю. Вона є результатом усвідомленої мети і засобів її
здійснення. Тому не тільки діяльність менеджера і бізнесмена, яка спрямована на
реалізацію мети, є розумною, доцільно-цілеспрямованою по своїй суті, але і її
результат у певних межах є розумним, раціональним. Хоч, правда, «сама по собі
цілеспрямована діяльність, якщо її розглядати абстрактно, не завжди відповідає
тому, що прийнято вважати розумним» [8, с.84-85].
Дії менеджера,
бізнесмена спрямовані на вирішення вузькоутилітарних проблем, які стоять перед
конкретною організацією, фірмою, асоціацією, можуть виглядати цілком виправданими
і раціональними з боку членів цієї організації, фірми і т.д., але нераціональними
з позиції генеральних інтересів суспільства, держави тощо. Ця особливість
розумної дії на рівні конкретної організації, яка приводить до нерозумних
результатів на рівні суспільства, була розкрита ще Максом Вебером, який
зазначав, що проблема співпадання раціональної діяльності організації в межах
певного мікросередовища і діяльності на рівні суспільства формує проблему, яка
вимагає теоретичного вирішення – яким чином узгодити діяльність менеджера на
макрорівні з потребами, завданнями суспільства на макрорівні.
Розкриваючи зв’язок
раціонального і інтуїтивного, слід мати на увазі, що інтелектуальна робота,
здійснена суб’єктом, з гносеологічного боку є результатом узагальнення попередніх
актів мислення. Інтуїтивний висновок є діалектичним стрибком, який передбачає
накопичення знань, уявлень, що при наявності настійливого дослідницького пошуку
і творчої уяви приводить до якісного інтуїтивного пошуку. В літературі з
менеджменту наводиться безліч прикладів про рішення, які були прийняті на
основі інтуїції. Проте не можна абсолютизувати її ролі, як це робив Анрі
Бергсон, який протиставляв інтуїцію розумові як щось цілком несумісне з ним.
«Свідомість людини, - писав він, - це царина розуму… Інтуїція і розум є два
протилежно спрямовані напрями духовної діяльності. Інтуїція йде в напряму
життя, а розум у зворотному русі…» [4, с.180].
Ще у ХУІІІ ст.
філософи-раціоналісти Декарт, Спіноза, Лейбніц прийшли до висновку, що в складі
інтелектуальної діяльності є істини, які розум виявляє не на основі логічних доведень,
а шляхом відповідного безпосереднього бачення. Декарт доводив, що в певних випадках
людина, відкинувши кайдани силогізму, повинна довіритись інтуїції, в основі
якої лежать «спресовані», незатребувані раніше знання. В певний час, вони
несподівано для людини як «осяяння» дають ключ до вирішення проблем, які не
вкладались у певні логічні конструкції [9, с.346-347].
Інтуїція не
суперечить раціональному, а є істотним доповненням творчості. Відбуваючись
підсвідомо і не вкладаючись в певні стандарти, вона приводить до створення
нових еталонів і норм, які, теоретично обґрунтовані, стають парадигмою
раціонального знання.
Вчені вже давно
намагаються знайти шляхи стимуляції творчої активності людини. В науковій
літературі описані приклади шляхів активізації творчого процесу. Так, час від
часу Шіллер клав у шухляду стола яблука і їх запах сприятливо впливав на
активізацію його творчості, Гельмгольц у певні періоди роботи над вирішенням
тієї чи іншої проблеми здійснював прогулянки по лісу перед заходом сонця і т.д.
[10, с.264].
Робота менеджера є
особливий вид мистецтва, який важко вкладається у визначені канони. Це обумовлено
її багатовекторним вибором ролей. І вибирає менеджер ту, яка допомагає йому
вирішувати проблему саме тепер, саме так, завдяки раціональному і інтуїтивному
способам мислення.
Початки
підприємницької діяльності датуються 3-4 тисячоліттями до нашої ери. Вже в ті
далекі часи відбувався активний обмін продуктами виробництва між пастушими і
землеробськими племенами та ремісниками і землеробами на засадах конкуренції
між окремими виробниками з метою отримання прибутку. Цивілізація утверджує
поділ праці і разом з тим створює клас купців, які лише частково або взагалі
були не заангажовані в сфері виробництва, а займалися продажем і купівлею
продуктів.
У кінці ХІХ – на
початку ХХ ст. в Північній Америці виникає філософський напрям прагматизм,
основні положення якого стали філософською основою американського, а згодом і
європейського бізнесу. Прагматизм – це та філософія, яка визначається точністю
формулювань, заявляв математик Пірс. В її основі лежить логіка, яка найбільш
відповідає тим людям, які прагнуть перевести вивірені теоретичні положення саме
у площину практичної дії, не діють за принципом «користь понад усе» [11,
с.196].
Пірс вважав, що мова
прагматичної філософії повинна бути чіткою, з’ясованою, виваженою, як всяка
справа, яка логічно продумана і завершена позитивним результатом. Ця мова,
говорив Д’юї, співзвучна часові і є свідченням того, що нарешті є філософія,
яка відповідає всім верствам суспільства.
В американському
підручнику К.Р.Макконелла і С.Л.Брю «Економікс: принципи, проблеми і політика»
читаємо: «Підприємець бере на себе важке завдання прийняття основних рішень у
процесі проведення бізнесу, тобто ті не рутинні рішення, які і визначають курс
діяльності підприємства». Зокрема, мова йде про необхідність філософського
розуміння свободи в умовах ринкового господарювання. Набуває розвитку
ірраціональний підхід до її пояснення. Це широко пропонується у філософських
концепціях А.Шопенгауера, С.К’єркегора, представників «філософії життя»,
персоналізму та екзистенціалізму. Тут свобода діяльності людини отримує нові
своєрідні визначення – екзистенції, чужої і незрозумілої для неї природи,
об’єктивного світу, матеріальних речей.
Так, аналізуючи
співвідношення проблем пізнання та свободи волі людини Ф.Ніцше стверджує, що
справжня свобода полягає у творчості. Щоб діяльність підприємця була успішною,
йому потрібен творчий комбінаційний талант, реальна фантазія, здібності координатора
і величезний заряд енергії в дусі соціальної відповідальності.
У сучасних
філософських течіях є різні погляди на свободу діяльності людини, але вони
сходяться на розумінні того, що свобода – це здійснення волі, тобто є
специфікою людської діяльності, що випливає із внутрішніх потреб людського
буття.
Як зазначає
український вчений і підприємець А.Солоп, в поняття «бізнесмен» можна включити:
рвач, злодій, лакей світового капіталу, ловкач, діловар, махінатор і т.д., але
на бізнесмена можна глянути і з іншого боку: ділова людина, господар, ризиковий
хлопець, працьовитий, комерсант. Чому це так? Тому, що одні люди не вміють, та
й не можуть використовувати нові можливості економічної свободи, інші –
розуміють її як вседозволеність [12, с.94].
Намагаючись вижити
за всяку ціну, підприємець обдурює державні органи, створює криміногенну
ситуацію в бізнесовому світі. Бізнесмен приймає часто такі рішення, які суперечать
нормам і правилам, сформованим у ринковому суспільстві. Дуже важко, а часом і неможливо
дотримуватися певних правил гри, коли в суспільстві вони деформовані. Як справедливо
зауважують українські вчені, рівень забезпечення свободи в підприємництві нині
дуже низький, можливостей досягти економічних цілей «чесним шляхом» не
побільшало. Звичайно, в практичній діяльності не завжди кожному підприємцю
вдається втриматися на висоті етики ринку. Слід зазначити, що майже у всіх
країнах, як зазначає Верхан Х.Петер, в тій чи іншій мірі існує так звана
тіньова економіка, причиною якої, майже завжди, є нерозумно високі податки, які
гальмують виробництво та є свідченням високого потенціалу творчої підприємницької
ініціативи, яка однак, здатна проявити себе лише нелегально.
У сучасній
зарубіжній та українській філософії проводиться специфічний погляд на свободу
діяльності людини. Стверджується думка, що свобода полягає у створенні принципово
нових цінностей, поступі культури людства, при цьому, всяка дія в своєму
кінцевому результаті повинна бути спрямована на благо конкретних людей. Справою
підприємця, як вважають Л.Місес і Ф.Хайєк, є постачання людям того, чого вони
сьогодні найбільше всього потребують. Зокрема, Карл Ясперс зазначав, що
діяльності притаманні два явища: свобода як ідея і свобода як вибір (рішення).
Безмежна кількість нагромаджених орієнтацій і мотивів, завдяки присутності
ідеї, штовхає підприємця і бізнесмена на мислиме виокремлення певної кількості
тих, які найбільше відповідають його уподобанням, а навіть і амбіціям. І тут,
пише К.Ясперс, вступає в дію принцип свободи як вибору рішення. Людина відчуває
необхідність такого вибору і реалізації планів. Цей вибір є усвідомленням
самого себе, своєї суті, свого існування [13, с.168].
Щодо проблеми
управління в суспільстві, то необхідно зазначити, що вона має дуже тісний
зв’язок з освітньою системою підготовки керівних кадрів, зокрема,
інженерно-технічних кадрів вищої ланки, які розглядаються нами як, насамперед,
потенційні управлінські кадри для різних сфер господарювання у сучасному
суспільстві, тобто, особливого значення сьогодні набувають активне впровадження
в інженерну освіту елементів управлінської підготовки фахівців.
В основу
сьогоднішньої філософії інженерної освіти може бути покладена концепція
формування національної гуманітарно-технічної та управлінської еліти. Логіка
формування національної гуманітарно-технічної еліти свідчить, що без істотних
змін у підходах до виховання молоді, в першу чергу до виховання майбутніх
керівників-лідерів, безпідставними можуть виявитися будь-які стратегії і плани
значного поліпшення якості інженерної освіти і тим більше формування
національної гуманітарно-технічної та управлінської еліти. Адже, за словами
О.Г.Романовського, «керівниками нової формації повинні стати творчі
особистості, яким притаманна певна сукупність специфічних рис і якостей. Перш
за все, це мають бути високоморальні порядні люди з яскраво вираженими
природними задатками лідерів, розвиненими вольовими якостями та певним рівнем
загальної, професійної і управлінської культури» [14, с.312].
На наше переконання,
саме висока професійна компетентність фахівців у гармонійному поєднанні з їх
належною світоглядною і соціально-гуманітарною, насамперед
психолого-педагогічною та управлінською підготовкою, з прищепленням їм високої
духовності та морально-етичних переконань здатні забезпечити відповідність
сучасним суспільним вимогам до якості інженерних кадрів.
Сучасний інженер
значною мірою управлінець, дослідник і винахідник. Інженерна справа перетворюється
в гармонійну творчість, у якій є рівноправними наука і мистецтво, теорія й
експеримент, логіка та інтуїція.
Список літератури
1. Синго Сибата. Умственный труд и творчество / Сибата
Синьо // Вопр. философии. – 1980, № 2. – C. 132.
2. Szacki J. Historia mysli socjologicznej. Czesc druga.
// J. Szacki – Warszawa, 1981. – S. 534.
3. Ермоленко А.М. Превращенные формы социальной
рациональности / А.М. Ермоленко, К.Н. Райда. - К., 1987. – C. 37, 39.
4. Bergson H.L’Evolution creative / H. Bergson – Paris,
1914. – P. 290.
5. Мескон М.Х. Основы менеджмента / М.Х. Мескон, М.
Альберт, Ф. Хедоури. – М., 1992. – 200 c.
6. Ойзерман Т.М. Проблемы историко-философской науки /
Т.М.Ойзерман. – М., 1982. – 89 c.
7. Necka E. Przyczynek do teorii intuicji // Studia
filozoficzne / E.Necka. – 1983. - № 4. – S. 100.
8. Ойзерман Т.И. Рациональное и иррациональное /
Т.И.Ойзерман // Вопр. философии. – 1977. – № 2. – C. 84-85.
9. Введение в философию: учебник для высших учебных
заведений. – М., 1989. – C. 346-347.
10. Пушкин В.Н. Эвристика – наука о творческом мышлении /
В.Н.Пушкин. – М., 1967. – 264 c.
11. Tatarkiewicz W. Historia filozofii / W. Tatarkiewicz.
– T. 3. – Warszawa. – 1981. – s. 196.
12. Солоп А. Тайны бизнеса / А. Солоп. – К.: УФИМБ, 1967.
– 94 c.
13. Jaspers K. Filozofia ekzystencji / K. Jaspers. –
Warszawa, 1990. – s.168.
14. Романовський О.Г. Підготовка майбутніх інженерів до
управлінської діяльності: монографія / О.Г. Романовський. – Х.: Основа, 2001. –
312 с.
Надійшла до редакції: 18.12.2010
|
А.Е. Ковнеров Славянский государственный педагогический
университет ФИЛОСОФСКИЕ
АСПЕКТЫ ПРОБЛЕМЫ УПРАВЛЕНИЯ И ИНЖЕНЕРНОГО ОБРАЗОВАНИЯ В СОВРЕМЕННОМ ОБЩЕСТВЕ Рассматривается рационализм и интуитивизм
как философская основа современного менеджмента и бизнеса, определяется
философское понимание свободы в условиях рыночного хозяйствования, а также
особенности управленческого процесса и инженерного образования. рационализм,
интуитивизм, рациональность, интуиция, прагматизм, управление, менеджер,
специалист, инженер, элита |
O.E. Kovnerov Slavyansk State Pedagogical University PHILOSOPHICAL
ASPECTS OF MANAGEMENT AND ENGINEERING EDUCATION IN MODERN SOCIETY The article studies the rationalism and
intuitionism as the philosophical basis of modern management and business,
philosophical understanding of freedom in a market economy, and peculiarities
of the administrative process and engineering education are defined. rationalism, intuitionism, rationality,
intuition, pragmatism, management, manager, specialist, engineer, elite |