УДК 141.7 : 316. 642.
3
О.О.
Широбокова (здобувач)
Запорізький національний університет
sinderebla@mail.ru
НОВАЦІЯ
В СОЦІАЛЬНОМУ ПІЗНАННІ
У статті
аналізується поняття «новація»; обґрунтовується діалектичний зв'язок цього
терміну з поняттями «нове», «інновація», «нововведення»; на основі такого
розгляду пропонується уточнення визначення терміну «новація».
нове,
новація, нововведення, винахід, інновація, соціальне пізнання
Актуальність теми і
постановка проблеми. На межі
ХХ-ХХІ століть людство вступило в добу, яка відзначається лавиноподібним
наростанням змін у всіх сферах соціального буття. Спостерігається
активізація факторів, що детермінують розвиток таких його значимих підсистем як
культура і наука. Поступове оновлення соціуму здійснюється за допомогою історично
властивій людській культурі здатності відбивати дійсність, трансформувати дії
та вносити елемент новизни. Спроможність сучасної суспільної людини до
креативності і творчості, а також можливості співтовариства приймати чи
адаптувати відповідно до своїх насущних потреб результати цієї творчості
створюють умови для розвитку
новацій у різних сферах соціокультурного буття.
Об’єктом цієї невеличкої
розвідки є новація у соціальному пізнанні, предметом дослідження – є зміст
поняття «новація».
Аналіз літератури. Науковій літературі властива багатогранність
поглядів на сутність поняття «новація». І це не дивно, бо як зауважив відомий
американський футуролог Елвін Тоффлер, серед проблем, з якими стикається
суспільство, немає важливішої і складнішої, ніж проблема нововведень [1].
У філософії,
культурології та інших соціально-гуманітарних науках ще не знайшли синтезованої
дефініції, де було б закріплено розуміння суттєвих родових та видових характеристик,
які б були відображені у поняттях «новація» та «інновація». На нашу думку,
часто-густо відбувається підміна понять, а саме - логічна помилка «частина
видається замість цілого». Лише в інноваційному менеджменті між поняттями
«новація» і «інновація» проводиться певне розмежування.
Чіткіше розмежування понять «нововведення» і
«новація» надає П.Лелон: новація - це «новий вид продукції, метод, технологія»,
а інновація - це «впровадження новації в економічний виробничий цикл» [2,
с.15]. Ми солідарні з цим визначенням і вважаємо, що «новація» – це продукт, а
«інновація» – процес. Цю точку зору підтримує Ю. Морозов, який вважає, що
«інновація являє собою техніко-економічний процес, який завдяки практичному
використанню продуктів розумової праці - ідей і винаходів, приводить до
створення кращих за властивостями нових видів продукції та нових технологій», а
«нововведення - це процес доведення наукової ідеї до технічного винаходу, до
стадії практичного використання, що приносить дохід» [3, с.247]. Аналіз
наведених визначень показує, що під терміном «нововведення» («інновація») одні
автори розуміють об'єкти впровадження, інші - процес, що веде до появи чогось
нового - новації.
Досліджуючи
співвідношення новацій і традицій у цивілізаційному процесі, О.Сергєєва
наводить визначення поняття новації - це «будь-яке відкриття, що здійснюється
на індивідуально-особистісному рівні, але надалі досягає деякого рівня
прийняття соціумом, конкретним суспільством» [4, с.101]. На погляд автора, у
цьому визначенні перша частина - «будь-яке відкриття, що здійснюється на
індивідуально-особистісному рівні» - виявляє сутність новації. Важливим, на
нашу думку, є акцент на творчому змісті поняття «новація», до того ж визначається
готовність суспільства до новації, її впровадження та зворотній зв'язок,
суспільна потреба в новаціях.
У Великому тлумачному словнику з культурології
«новація» визначається як «дія, що завжди є результатом сугубо індивідуального
рішення власної, глибоко особистої, екзистенціальної задачі або проблеми.
Мобілізуються всі ресурси і можливості, а не тільки по-новому витлумачуються
поняття «традиція», «канон» чи «технологічне рішення» [5, с.150]. У цьому
визначенні враховуються характеристики новації, що пов’язані з індивідуальним
рішенням особисто значущої проблеми. Це - повсякденна соціальна практика
відновлення. Для новації характерне підкреслення відмінності від попередньої
традиції, причому не тільки в широкому культурологічному значенні, але й у
методологічному. У той же час новація має підстави у традиції науковій. Новація
належить звичайно до сфери творчості, виступає як ідея, яка перетворюється на
предмет.
У філософському словнику за редакцією В. Шинкарука надається таке
визначення: «Новація» – (синонім – нововведення) - щось нове, чого не було
раніше: нове явище, відкриття, винахід, новий метод задоволення суспільних
потреб і тому подібне. З точки зору застосовності в бізнесі новація є
«напівфабрикатом» або компонентом, за допомогою якого можна створити товар, що
володіє споживчою цінністю і що має попит у споживачів. Самостійною цінністю
новація є лише для інноваторів» [6, с.346]. У цьому визначенні акцентується
увага на технологічному змісті поняття («явище, винахід, метод»), творчому
змісті («щось нове, чого не було раніше»), діяльнісному змісті («задля
задоволення суспільних потреб»). Окрім родових ознак, автор наданого визначення
виражає економічний зміст – «новація пов’язана з споживанням». З останнім
твердженням навряд чи можна погодитись, тому що родові характеристики не є
рівно покладені видовим.
У тлумачному
словнику основних філософських термінів: «новація» - продукт інтелектуальної
діяльності людей, оформлений результат фундаментальних, прикладних чи експериментальних
досліджень у будь-якій сфері людської діяльності, спрямований на підвищення
ефективності виконання робіт» [7, с.102]. Діяльнісний і пізнавальний
аспекти «новації» вказують, що новація має відношення до раціональної
діяльності людей та охоплює всю сферу наукових досліджень (прикладних,
експериментальних та ін.).
На відміну від новації обсяг поняття «нововведення» має більше смислове
поле. Він містить смисл активної дії або руху, якщо мова йде про систему, що
саморозвивається, а саме такими є соціальні системи. Показово, що А.І. Пригожин
характеризує нововведення як «перехід якої-небудь системи з одного стану в
інший зі своїм життєвим циклом» [8]. У цьому визначенні відбивається системний
аспект поняття «новація» - носієм змін або об’єктом є система. Кожну новацію
слід розглядати як певне ціле, неділиме, однорідне і тотожне самому собі
протягом усього життєвого циклу нововведення.
Цю точку зору поділяє Е. Менсфілд. Він стверджує, що коли винахід починає
використовуватись, він стає науково-технічною новацією, системою, що несе
зміни. Не всі зміни є нововведеннями, лише ті, які якісно змінюють соціальні
відносини. Вони можуть бути соціальні, духовні і матеріальні, кожна з яких є
новацією, тобто предметом нововведення, наприклад верстат, пристрій, форма
звіту, мистецтво, сировина чи система управління [9].
Метою статті є
уточнення визначення соціально-філософського поняття «новація» та виявлення соціальної обумовленості новацій в умовах суспільства, що
трансформується.
Виклад основного матеріалу. Від моменту
прийняття до поширення новація набуває нової якості - стає нововведенням
(інновацією). Головною рисою нововведення є його вплив на суспільні відносини,
на спосіб життя людей, стиль поведінки, світогляд, зміни.
Новація - це будь-яке відкриття, що здійснюється на
індивидуально-особистісному рівні, що є результатом рішення власної
екзистенційної задачі і має можливість практичного застосування (потенційний
практичний характер).
Ринок новацій визначається як сукупність об'єктів інтелектуальної
власності, яка характеризується цілісністю і володіє якістю новизни порівняно з
попередніми новаціями. Основним товаром ринку є продукт інтелектуальної
діяльності.
У першому наближенні новація — соціально-філософське поняття, яке відображає нове, продукт
інтелектуальної діяльності соціального суб’єкта, спрямований на якісну зміну
об’єкта задля задоволення суспільних потреб, який прийнятий суспільством. У
цьому визначенні синтезовані такі аспекти:
- етимологічний підхід – суттєві відносини між
винахідниками та суспільством представлені як суб’єкт-суб’єкт-об’єктні
відносини, де суб’єкт-суб’єктні віддзеркалюють комунікацію між винахідниками, а
об’єктні характеризують системи, елементи системи, елементи відношень, на які
спрямована новація;
- ціннісний підхід,
пов'язаний з тим, що новація розглядається як нове, те що задовольняє суспільні
потреби;
- гносеологічний підхід,
характеризує пізнавальну діяльність як відкриття, нову ідею в розумовій праці;
- діяльнісний підхід –
інтелектуальна діяльність у будь-якій галузі, пов’язана з соціальним пізнанням,
фундаментальними, прикладними та емпіричними науковими дослідженнями та
направлена на задовільнення суспільних потреб.
Новація з моменту
впровадження у виробництво, побут, інші сфери діяльності стає нововведенням
(інновацією). Інновація — це соціально-філософське поняття, яке відображає
практичну діяльність, впровадження нового у суспільне життя, доведення ідеї до
винаходу задля задоволення соціальних потреб та переходу в інший стан життєвого
циклу та суттєво змінює світогляд та суспільні відносини.
Багатоаспектність поняття «інновація» зумовлює різноманіття його
детермінацій. Так, В. Томпсон визначає «інновацію» як «генерування нових ідей,
процесів, продуктів, послуг» [10, с.65]. Е.Роджерс і Ф.Шумакер розглядають
інновацію не так з позицій об'єктивної новизни ідеї, продукту, як з точки зору
сприйняття їх новизни споживачем: «інновація - це ідея, практика або продукт,
що сприймаються індивідом як нові» [11]. Й.Перлакі вважає, що інновація –
«комплексний процес створення, поширення і використання нового практичного засобу
(новизни) для кращого задоволення вже відомої суспільної потреби; водночас це
процес поєднаних із цими новаціями змін у тому речовинному і соціальному
середовищі, у якому відбувається його життєвий цикл» [12, с.14].
Доктор економічних наук Г. Кархін у статті «Новий стиль мислення і нова
філософія» висуває тезу про те, що «у третім тисячоріччі сформована за двадцять
п'ять колишніх століть ортодоксальна філософія повинна поступитися місцем
філософії новації, здатної, спираючи на трансдисциплінарну синергетику,
капітально збагатити громадськість і кожного homo-creator методами обґрунтувань
і реалізації ідеалів і прагнень, задумів і намірів вдосконалення
життєвлаштування» [13, с.67]. У статті наводяться опорні поняття для філософії
новації, поняття «креативність» і «творчість». Креативність розглядається як
характерна риса творчої особистості, що виявляється в здатності здійснити щось
нове. Між іншим, сьогодні враховується потенційна здатність до продукування
новітніх ідей, креативність мислення та здатність втілювати у життя новації,
швидкість появи яких вимагає наявності абсолютно дешаблонного мислення.
На думку Г.Кархіна,
креативність – «основний принцип новації; найважливіша, …частина теологічних,
філософських і наукових доктрин, що визнають творця і творчість джерелом і
потенціалом розвитку» [13, с.30]. Ми не можемо тут до кінця погодитися з
Г.Кархіним, бо вважаємо, що не можна рівноположно ставити теологічні та
філософські доктрини, так як в теології людина повинна будувати своє життя
заради Граду Небесного, тому креативність, а не доктрина повинна бути саме у
філософії. Підтримуючи те, що креативність є інноваційною у змістовному плані,
креативність ми розглядаємо як здатність соціального суб’єкта до створення
нового.
С.Арутюнов,
проводячи порівняльну характеристику традицій і новацій з точки зору філософії
культури, запропонував розділяти новації на «сильні» і «слабкі»: «Новація, що
укореняється в культурі і перетворюється в традицію, має вирішальне значення в
еволюції суспільства. Її можна назвати «сильною». Але і «слабкі» новації, що не
приживаються і відмирають, не байдужі еволюції. Нехай нововведення відмирає і
забувається, але за час свого існування воно розхитує і послабляє традиційні
зв'язки, робить їх більш податливими для «сильних» нововведень. Відторгнувши
одну, іншу, третю новацію, ослаблені в боротьбі з ними, традиції чергову
новацію відторгнути вже не можуть» [14, с.11]. У визначенні С.Арутюнова ми
підтримуємо діалектичний характер новації та традиції. Це протиріччя є джерелом
розвитку культури. Це протиріччя, також, є евристичним для подальших наших досліджень.
Далі, новацію та традицію треба розглядати в діалектичному взаємозв’язку «традиція
- новація».
Висновки. Підсумовуючи результати цієї наукової розвідки визначені такі
положення. У визначенні поняття «новація», як соціально-філософського поняття, яке
відображає нове, продукт інтелектуальної діяльності соціального суб’єкта,
спрямований на якісну зміну об’єкта задля задоволення суспільних потреб, який
прийнятий суспільством, ми синтезували такі підходи: етимологічний, ціннісний,
гносеологічний та діяльнісний. Поняття «інновація» було розглянуто як процес
впровадження новації, доведення ідеї до винаходу задля задоволення соціальних
потреб та переходу в інший стан життєвого циклу. Також, було виведено, що характерними для
новації та інновації є креативність і творчість, що дає стимул для подальших
досліджень.
1. Тофлер Е.
Новый стиль мышления и новая философия / Е.Тофлер // Гос. служба. - 2004. - №
5.
2.
Мировоззренческая парадигма в философии: экзистенциальный аспект: монография / под
ред. П. Лелона. – М.: Изд-во ВГИПУ, 2006. – 99 с.
3. Морозов Ю.
П. Инновационный менеджмент / Ю.П. Морозов [и др]. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2003. -
471 с.
4. Сергеева О.
Соотношение новаций и традиций в цивилизационном процессе / О.А. Сергеева //
Философия и общество. - 1999. - № 2. - С. 190.
5. Большой
энциклопедический словарь: философия, социология, религия, эзотеризм, политэкономия
/ сост. С. Ю. Солодовников. - Минск : МФЦП, 2002. С. 311.
6. Новейший философский словарь. – Ростов-н/Д.: Феникс,
2005 – 672с.
7. Тлумачний словник основних філософських термінів. - Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2009. - 264 с.
8. Пригожин А.И. Новаторы и новации [Электронный ресурс] / В.В.
Прищепенко. – Режим доступа: http://www.ebiblioteka.ru
9. Мэнсфилд Э.
Социальная структура и аномия [Электронный ресурс] / Р. Мертон. – Режим
доступа: http:// www.i-u.ru
10. Томпсон В.
Теоретичні аспекти категорій «інновація» та «нововведення» / В. Томпсон //
Прометей. – 2007. – № 2 (23). – С. 130.
11. Роджерс Е. Життєвий цикл інновацій та його етапи / Е. Роджерс і Ф. Шумакер // Вісник СумДУ. – 2006. – №1 (85).- С. 197.
12. Інновації:
проблеми науки і практики: моногр. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006 – 336 с.
13. Кархін Г.И. Возникновение нового. Философский очерк /
Г.И.Кархін. – Мысль, 1983. – 188с.
14. Инновации в России: аналитическо-статистический
сборник / Сборник подготовили И.В.Зиновьева, Л.Э.Миндели, И.Е.Постникова,
С.Арутюнов; Гл. ред. Л.Э.Миндели. Центр исследований проблем развития науки РАН. – М.: Наука, 2009 –
254с.
15. Кононенко
Б.И. Большой толковый словарь по культурологи / Б. И. Кононенко. - М.: АСТ,
2003. - С. 158.
Надійшла до редакції: 04.05.201
|
О.А.
Широбокова Запорожский национальный университет НОВАЦИЯ
В СОЦИАЛЬНОМ ПОЗНАНИИ В статье анализируется понятие «новация», обосновывается
диалектическая связь этого термина с понятиями «новое», «инновация»,
«нововведение»; на основе такого рассмотрения предлагается уточнение термину
«новация». новое, новация, нововведение, открытие, инновация,
социальное познание |
O.A.
Shirobokova Zaporizhzhyа National University NOVATION
IN SOCIAL COGNITION The article examines the concept of "innovation", justifies the
dialectical contact of the
term with the concepts
"new", "innovation",
"introduction of a new"; the clarification
of the term "novation"
is suggested on the bases of this consideration. new,
novation, introduction of a new, discovery, innovation, social cognition |