ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИ

 


УДК 371.132

 

Р.К. Серьожникова (д-р пед. наук, проф.)

Донецький національний технічний університет

Механізм актуалізації творчого професійного потенціалу майбутнього інженера

 

В статті розглядається організаційний аспект механізму актуалізації творчого професійного потенціалу майбутнього інженера в умовах креативного середовища, що реалізується через стадії: орієнтовано-професійна, навчально-освітня, професійно-практична і професійно-творча.

творчий професійний потенціал, майбутній інженер, креативне середовище, рефлексивно-інноваційний аспект, рефлепрактика

 

Реформування системи інженерної освіти визначає проблему пошуку нових шляхів організації освітнього простору, якій забезпечує самореалізацію, самоактуалізацію майбутнього фахівця. Учені (В.Андрєєв, Л.Виготський, В.Кан-Калік, Н.Кічук, М.Лазарєв, О.Лук, О.Матюшкин, І.Раченко, С.Сисоєва та ін.) [2] пов’язують творчість із розумовою діяльністю людини, визначаючи її вирішальну роль, розглядають творчість як важливу форму людської практики, активізації потенціалу суб’єкта у процесі особистісних змін.

В аспекті нормативного підходу, згідно з поглядами В.Бережной, А.Голованова, Л.Сохань та ін., потенціал – це не лише ступінь потужності в будь-якому відношенні, але й наявність певних можливостей як цільових орієнтирів [5]. За основу ми взяли погляд авторів – П.Кравчук, О.Чаплигіна, які під потенціалом особистості розуміють інтегральну якість, що характеризує певний рівень зрілості її сутнісних сил як суб’єкта життєдіяльності й як індивідуальну цінність, що сприяє розширенню її можливостей в опануванні своїх суспільних відносин та свого власного саморозвитку. Вважаємо, що творчу сутність особистості необхідно розглядати як певний стан самоутворення, що розкриває перспективи максимального самовизначення.

У цьому сенсі професійна підготовка майбутнього інженера розуміється як процес – “сходження до суб’єктності студента” (М.Каган), “безперервне становлення цілісності особистості суб’єкта" (М.Сергєєв), “надання студентові можливості самореалізуватися” (Л.Мітіна), характер і закономірності протікання якого зумовлені онтологічними особливостями становлення студента як суб’єкта, що забезпечується двома процесами – осмисленням (збагачення цінностей сенсами) і усвідомленням (перетворення сенсів у цінності – формування професійного менталітету), які і складають професійну самосвідомість [4].

Процес навчання буде ефективним, якщо студент розуміє, вірніше, робить для себе зрозумілішим власний процес навчання. З цією метою вводимо такі принципи креативного навчання як сукупність трьох складових :

- усвідомленості (досягається у ході рефлексії процесу і результату);

- управління суб’єктною активністю (самоорганізація);

- самовираження – зміни (з метою поліпшення) з наступним розвитком в процесі постійного руху від одного стану до іншого: від менш ефективного до результативнішого [6].

Ми вважаємо, що в рефлексивної поверненності студента на себе формується досвід творчої діяльності через актуалізацію креативності, а студент з пасивного “поглинача готового” знання перетворюється на активного суб’єкта пізнання [5]. Акцентуючи увагу на «актуалізації» в процесі професійної підготовки майбутнього інженера, ми за основу брали актуалогенез, розроблений О.Варламовою. І.Семеновим, С.Степановим та ін.[2], що характеризується тим, що у якості головного джерела розвитку людини виступає її саморозвиток. Коли людина здобуває здатність до самопородження смислів (до смислотворчості), вона знаходить можливість саморозвитку через культивування творчих цінностей. Саме із цього типу психогенезу джерело розвитку людини принципово міняє свій характер, при цьому системоутворювальні характеристики більш простих типів психогенезу інтегруються в рефлексивно-інноваційний творчий потенціал людини. Джерелом актуалізації є власний рефлексивно-творчий потенціал студента, який не можна придбати в процесі освіти як знання, уміння, навички. Він передається в процесі співтворчості, але далі культивується людиною в собі самої.

Творчий професійний потенціал майбутнього інженера є феноменом, що відображає міру можливостей актуалізації суб’єктно – креативної активності особистості в реальній навчально-професійній перетворювальній практиці. Отже, становлення творчої позиції майбутнього інженера є взаємною еволюцією його цінностей і потенціалу (екзистенційного і практичного планів навчально-освітнього буття студента). Екзистенційний рівень навчального буття, коли студент виходить за межі стереотипів свого соціокультурного контексту та стає творцем цінностей, мети і смислів професійної підготовки. Якщо створювана студентом екзистенція перевершує його наявні можливості, то його творчий потенціал закономірно проявляється стосовно його власної навчальної діяльності.

Цей процес торкається усіх рівнів прояву студента в професійному становленні (індивід, особистість, індивідуальність), що призводить його до нового витка самовизначення, тобто до актуалізації його творчого професійного потенціалу.

До педагогічних умов ефективної реалізації механізму актуалізації творчого педагогічного потенціалу студента в процесі професійної підготовки в університеті віднесено:

-науково-методичне забезпечення професійно-творчого становлення;

- креативне управління процесом навчанням;

- наявність креативного освітнього середовища;

- орієнтацію педагогічного процесу на розроблену концептуально-теоретичну модель формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього інженера, екстраполяцію її основних положень на зміст навчальної та практично-орієнтованої підготовки;

- оптимальність комплексу організаційно-методичних засобів, спрямованих на розвиток суб’єктної активності і педагогічної рефлексії майбутнього викладача економіки;

- інтегративно-диференційне забезпечення навчальної діяльності [5].

В основу роботи зі студентами покладено суб’єктноутвореність, що дозволяє посилити їхню особистісно орієнтовану та професійно орієнтовану діяльність. При цьому, враховували концептуальні наукові позиції у навчанні студентів: теорію малих груп; теорію групової психотерапії; концепцію професійної орієнтації; концепцію дії педагогічних технологій, концепцію індивідуально-диференційного навчання [7].

У механізмі актуалізації творчого професійного потенціалу студента в процесі професійної підготовки виділяємо стадіальний розвиток, що відповідає певному наповненому змістовно періоду професійного становлення та сприяє творчому розвитку студента, а саме: механізм актуалізації творчого професійного потенціалу студента в креативному середовищі містить такі стадії:

I – орієнтовно-професійна стадія (професійне самовизначення студента);

II – навчально-освітня стадія (вибір зразка для наслідування; формування ї ціннісного ставлення до професійної діяльності);

III – професійно-конструктивна стадія (досягнення наслідування й ідентифікація; формування образу творчої професійної діяльності, образу інженера – творця);

IV – професійно-практична стадія (рефлепрактична діяльність, що передбачає освоєння конкретних психотехнологій, які забезпечують становлення творчої позиції в контексті самоактуалізації творчого професійного потенціалу);

V – професійно-творча стадія (усвідомлення себе як майбутнього інженера – творця) (дивись рисунок).

Орієнтовно-професійна стадія охоплює період професійної адаптації, метою якої є ознайомлення студентів з особливостями педагогічної професії та навчальною діяльністю.

Метою навчально-освітньої стадії є розширення професійних знань, умінь і навичок, а також організація творчих справ студентів, вдосконалення системи суб’єкт-суб’єктної взаємодії, що сприяє суб’єктноутворюваності. У процесі реалізації професійно-освітнього компонента креативного середовища особливу увагу необхідно звертати на вибір студентами проблеми і теми індивідуального проекту. На професійно-конструктивної стадії активно використовуються ситуації інформаційно-пізнавальної взаємодії студента із авторами різних наукових текстів, що сприяє об'єднанню у професійній самосвідомості студента різних за функціональною спрямованістю суб'єктних “образів Я”, формуванню багатомірної особистості, що виступає як ієрархічно організована сукупність безлічі суб'єктних "Я" та зумовлює ставлення його позиції інженера-дослідника в широкому значенні цього слова. Професійно-практична стадія охоплює період висвітлення особливостей рефлексивно-гуманістичної психології співтворчості, механізму креативної самоактуалізації [4] через структурно-функціональний спектр розвитку особистості як гуманітарної системи.

Особливістю професійно-творчої стадії є рефлепрактика як метод розвитку творчого потенціалу студента. Для організації рефлексивно-інноваційного практикуму необхідно обрати групову форму соціально-психологічної роботи. Рефлепрактика – це психолого-педагогічна програма розвитку рефлексивних і творчих здібностей її учасників, заснована на способах саморозвитку в процесі співтворчості. Основою рефлекпрактики є імаго-метод. Імаго-метод – це метод створення образу самого себе за допомогою спеціальних прийомів: переказу психолого-педагогічних текстів із переведенням розповіді в заздалегідь заданий діалог; імпровізований діалог; імпровізації заздалегідь заданої ситуації та ін. Застосування методу припускає ієрархічне наростання. На початковій стадії студенти виступають у ролі оповідача або слухача. Первісна й основна форма - розповідь від якого-небудь імені. Уживаючись в образ, людина переживає усі ті почуття, які уявлювана особа повинна випробовувати в певній ситуації. Сценарій рефлепрактики „Я у світі професії” включає три заняття практичного характеру: „Потенціал минулого”, „Моя професійна позиція”, „Обрії майбутньої творчої професійної діяльності” і два діагностувальних: „Динаміка цінностей професійної діяльності”, „Самовизначення у професійному конфлікті”.

У процесі рефлепрактики особливе значення надається інтерпретації наукових текстів, умінню обґрунтувати та відстояти свою позицію в діалозі. Спілкування з творами науковців, педагогів доводить парадоксальну особливість тексту перетворювати умовне в реальне й минуле в дійсне. У процесі рефлепрактики необхідно здійснити добір науково-професійних текстів в усіх варіаціях до навчальних курсів.

Запропонована педагогічна технологія зумовлює нову якість викладання та освоєння гуманітарних, психолого-педагогічних дисциплін, що сприяють формуванню професійної самоактуалізації майбутнього інженера, який зможе включатися в діалог з авторами наукових текстів, самостійно здобувати знання, самонавчатися. Отже, розвиток майбутнього інженера – суб’єкта проходить у напряму від “формальних” до “змістово-смислових” цінностей і цілей. Особистість здебільшого проявляється у вчинках як суттєвих формах прояву особистості. Саме вчинок майбутнього інженера – суб’єкта виступає втіленням власних переживань, відповідальності за їх реалізацію, що є ознакою зрілості суб’єкта. Саме це спонукає студента до відповідальних вчинків. У такого студента – майбутнього фахівця “професійна творчість” нерозривна з творчою життєдіяльністю загалом. Усе це можливо тоді, коли студент стане суб’єктом психічної активності – при такому психічному стані, який виражає активність особистості на рівні свободи, творчості, свідомої діяльності.

Подпись:                                             Технологічні                крокиПодпись: Співтворча       діяльність  викладача зі студентом

Список літератури

1. Азаров Ю. П. Тайны педагогического майстерства / Ю.П.Азаров. – М.–Воронеж, 2004. – 431 с.

2. Варламова Е.П. Психология творческой уникальности человека / Е.П.Варламова, С.Ю. Степанов. – М.: Институт психологии. РАН, 2002.– 256 с.

3. Панов В.И. Психодидактика образовательных систем: теорія и практика / В.И. Панов. – С-Пб.: Питер, 2007. – 352 с.

4. Серьожникова Р.К. Творчий педагогічний потенціал майбутнього викладача економіки: теорія і практика професійно-педагогічної підготовки в університеті непедагогічного профілю: монографія / Р.К. Серьожникова. – Донецьк: ВДНЗ ДонНТУ, 2009. – 297 с.

5. Серьожникова Р.К. Особистісно-ціннісний підхід до розвиваючої освіти у вищій школі / Р.К. Серьожникова // Ноосфера і цивілізація. – 2010. – Вип. 8-9 (11). – С.170-175.

6 Сережникова Р.К. Формирование креативной личности в процессе обучения в университете непедагогического профиля / Р.К. Сережникова // материалы междунар. наук.-практич. конф. [«Перспективы развития языкового образования в неязыковом вузе»] (20-21 мая 2010). Технологический институт в г. Таганроге. – Таганрог, 2010. – С.331-338.

7. Серёжникова Р.К Креативный менеджмент (синергетический подход) как инновационная технология управления. Механізми управління розвитком соціально-економічних систем: монографія / Р.К. Серёжникова; за заг. ред. О.В. Мартякової. – Донецьк: ДВНЗ «ДонНТУ», 2010. – С.55-65.

 

Надійшла до редакції: 15.04.2011

Р.К. Серёжникова

Донецкий национальный технический университет

Механизм актуализации творческого профессионального потенциала будущего інженера

В статье рассматривается организационный аспект механизма актуализации творческого профессионального потенциала будущего инженера в условиях креативной среды, реализующейся через стадии: ориентированно-профессиональной, учебно-образовательной, профессионально-практической и профессионально-творческой.

творческий профессиональный потенциал, будущий инженер, креативная среда, рефлексивно-инновационный аспект, рефлепрактика

 

R.К. Seryozhnikova

Donetsk National Technical University

THE Mechanism of actualization of creative professional potential of THE future engineer

The article deals with organizational aspect of actualization mechanism of creative professional potential of the future engineer in the terms of creative environment, which is realized via phases: oriented-professional, teaching and educational, professional-practical and professional-creative.

creative professional potential, future engineer, creative environment, reflection-innovative aspect, reflectory practice